September 28th, 2017

LIMA

Песец - это символ Greyhound lines парусски.

Для вящей локализации услуг. Бесплатная вайфай в качестве бонуса ( пока дамы коротают свой ягодный век, сидя в широкополосном пиздецнете.ру, мужуки вместе с трактором, засучив рукавами и ножками отправились на поиски фунфарошной водки)


via walera11
LIMA

FAQ з "угорського питання" на Закарпатті

pan_baklazhan
Весною цього року попросили мене написати такий от FAQ з  "угорського питання" на Закарпатті для сайту "Факти.ICTV". Я й написав, хоча не дуже хотів, і далося мені то не дуже просто. Бо  cам я щиро дивуюсь, а подекуди й заздрю людям, які можуть побувати в чужому краю день-два, а тоді з апломбом розповідати своїй аудиторії “Я там побував і у всьому розібрався”. Все своє життя, а це сорок два роки, я живу в закарпатському Берегові – а от не у всьому розібрався, і будучи й сам і журналістом, і публіцистом, і блогером, зазвичай, відмовляюсь від прохань колег розказати, що ж там у нас відбувається – але так, щоб усе по поличках. Та від долі не втечеш, і рано чи пізно доведеться таки розкладати. Добре, коли тобі дали перелік питань, на які спробуєш відповісти – максимально об’єктивно і при цьому суто суб’єктивно, з вже позабутою приміткою, як колись писали в соцмережах, “ІМХО”. Отже, відповідаю.

Що таке Закарпаття?

Закарпаття – це край, який приєднали до СРСР (формально, звісно, до УРСР, але в ті часи сама об’єктність начебто Української РСР була формальністю) під завершення 2-ї світової війни, офіційно в жовтні 1944, хоча всі формальності були оформленні аж на початку 1946-го, тож, майже два роки Закарпатська Україна (не плутати з швидкоплинною Карпатською Україною) існувала в невизначеному статусі, і про неї зараз відомо хіба історикам та філателістам (останні полюють за цінними поштовими марками цієї напівдержави). Достеменно невідомо, коли точно з’явилося саме поняття «Закарпаття» (скоріш за все, наприкінці 19-го століття), адже майже тисячу років край знаходився «під мадярами» – в Угорському королівстві, Австрійській імперії, Австро-Угорській Імперії, причому в складі чотирьох окремих комітатів, кордони яких дещо не збігаються з межами сучасної області. З 1920 по 1939 в якості автономного краю Підкарпатська Русь нинішнє Закарпаття перебувало в складі першої Чехословацької республіки, з 1939 по 1944 знов опинилося під владою Угорщини, і лише після 2-ї світової почалася українська історія краю – спочатку радянської України, а з 1991 – незалежної. Втім, тут треба додати, що з’єднатися з Україною мешканці краю мали намір задовго до сталінської анексії. Тут можна назвати принаймні дві значні віхи – створення Гуцульської республіки в 1919-му та проголошення Карпатської України в 1939-му. З іншої сторони, це прагнення поділяло далеко не все населення краю. Але так можна надто глибоко зайти за межі цього стислого екскурсу. Наразі ж Закарпатська область України – це регіон площею 12 800 км², з населенням в 1.25 мільйони людей, межує аж з чотирма країнами ЄС – Румунією, Угорщиною, Словаччиною і Польщею. З останньою, щоправда, зовсім невеличким шматком і без жодного пункту пропуску, на відміну від інших країн. Вирішити цей недолік намагаються вже давно, але поки що безрезультатно. Край відомий своєю багатонаціональністю, згідно перепису 2001 року (більше й не проводилося) на Закарпатті 80.5 % населення є українцями, 12 % - угорці, 2.5 – румуни, 2.4 – росіяни, 1.1 – цигани, 0.4 – словаки, і ще зовсім потрошку німців, білорусів, євреїв та поляків. Можна впевнено стверджувати, що циган в реальності значно, в рази, більше. А ще можна окремо розглянути русинське питання – але наразі я цього робити не буду. Додам тільки, що таким себе назвали близько 10.000 чоловік під час того єдиного перепису, хоча деякі нині принишклі русинські активісти обіцяли до 600 тисяч.

Чому Закарпаття межує з 4-ма країнами, а проблема з угорцями?

А от на це питання відповім так – це залежить від того, що вважати проблемою. У мене, приміром, з угорцями проблем нема. Хоча це якщо дуже коротко, бо насправді таки є. Угорська громада, на мій погляд, аж надто намагається законсервуватись сама у собі, і не прагне виходити на контакт з українською громадою навіть в аполітичних речах типу обговорення проблем нашого спільного міста Берегова. Берегово, яке носить заяложений журналістами штамп «столиці угорців України», і справді є найбільш угорським містом нашої держави, але про столицю вже давно не йдеться. Адже внаслідок масової міграції на історичну батьківщину та заміщення населення угорців в цьому 27-тисячному містечку вже давно не 75 %, як в 1990-м, а менше половини (згідно все того ж перепису – 48 % на 2001 рік, а зараз й того менше). Тим не менш Берегівський район залишається найбільш «угорською» адміністративною одиницею України – 76 % населення, в деяких селах цей показник навіть вищій. Другим іде Ужгородський – 33%, Виноградівський – 26 %, Мукачівський – 12 %. В решті районів кількість угорців коливається від майже 4 % (Хустський) до 0.02 (Міжгірський). На карті видно, що угорці Закарпаття (відтак, і України) проживають на смузі вздовж річки Тиса, що й дає декому з угорських активістів та політиків (як закарпатських, так і з Угорщини) підставу говорити про Притисянський автономний округ. Але й ця тема потребує окремного розгляду.



Collapse )